Жива історія просто неба: в Ужгородському скансені – 14 тисяч експонатів (ВІДЕО)

11 жовтня у світі відзначають день скансенів. У 1891 році саме цього дня у Швеції був відкритий перший музей просто неба. Сьогодні на Закарпатті їх декілька, і це чи не найкращі місця, де можна дізнатися про життя та побут наших предків.
 
Історія першого у світі музею просто неба зародилася понад сто років тому – в Швеції на острові Юргорден, а ідея належала Артуру Хазеліусу. Спостерігаючи наступ цивілізації, урбанізацію, що змінювала життя, зникнення цілих пластів традиційної культури, він вирішив чинити цьому опір – і вирушив у подорож за шведською старовиною. Невтомно їздив, збирав, купував народний одяг, реманент, вироби народного мистецтва, і з усього цього створив музей.

Та побачивши свої трофеї за склом, зрозумів: неживе! Тоді Хазеліус задумав створити на Юргордені «живий» музей. Такий, щоби вмістилася на ньому вся Швеція в мініатюрі. І в 1891 році поруч зі своїм музеєм придбав нову ділянку, що звалась «Скансен» – бо ж біля фортеці (а фортеця по-шведськи – skans). І звів тут справжню фортецю для шведського минулого, для шведської культури, що згодом стала славною на увесь світ.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту почали створювати ще в 1965 році, а для відвідувачів його відкрили у 1970-му. Тут представлені зразки житла, садиб та господарських споруд етнографічних груп,що населяють Закарпаття – бойків, лемків та долинян, а також єдиного субетносу, що проживає і на території нашого краю – гуцулів. У скансені є 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, корчма, млин, а також валило.

З малих архітектурних форм відвідувачі найчастіше звертають увагу на оборіг – споруду, де зберігали сіно. Також дуже популярними є марамороські ворота, які розміщені перед румунською хатою. Свою особливість має й угорська хата, в якій порушений принцип тридільності закарпатських жител, окрім того, в ній єдиній є винний погріб та димар. Всі інші хати, представлені в музеї – курні або напівкурні.

Оглянути будівлі можна не лише ззовні, а й зсередини і таким чином дізнатися більше про побут наших предків. Зайшовши до хати з Ужгородського району, відвідувачу зрозуміло, що цей регіон славиться виноробством, у Хустській садибі представлено чимало виробів з лози. Просто дивлячись на представлені в музеї житла, можна зробити певні висновки і про людей, що в них мешкали.

До прикладу, гуцульське житло, гражда – закрите з усіх сторін. Проживали тут родами, і часто між собою ці роди ворогували, а тому віддавали перевагу таким автономним будівлям. Цікавим експонатом є школа, привезена з Міжгірщини. Маленькі класи, невелика кількість парт, мінімум обладанання, грубкове опалення – за таких умов колись навчалися діти. До речі, відразу у навчальному закладі проживав вчитель.

Загалом у музеї зберігається понад 14000 експонатів. І це якраз той випадок, коли краще один раз побачити, ніж 10 разів почути.