Валерій Лунченко про новоприйнятий Закон “Про освіту”

Як і передбачалося початком роботи Верховної Ради України став розгляд одного з найважливіших питань для нашого суспільства – законопроекту “Про освіту” у другому читанні.


А розпочинав свою роботу над цим законом парламент ще у минулому році. Нагадаю, що у першому читанні він був розглянутий у сесійній залі на початку жовтня 2016 року і 277 голосами народних депутатів прийнятий для подальшої роботи.

Дискусія ж про Закон тривала понад три роки, поки йшов пошук і формулювання змісту освітньої реформи, яку вже тоді називали одним з головних приорітетів держави.

Реформи, що були закладені у проект Закону “Про освіту” мають на меті зменшення бюрократичного контролю над роботою освітніх закладів, розширення академічних свобод та створення умов для творчої праці педагогів. Передбачається обмежити втручання державних органів і органів місцевого самоврядування в освітній процес. Натомість, перед учителями відкривається свобода вибору форм і способів підвищення кваліфікації. Запроваджується механізм добровільної сертифікації, після проходження якої надається надбавка до зарплати. І взагалі передбачається серйозне підвищення соціального статусу і оплати праці вчителя.

Повна загальна середня освіта має здобуватися за 12 років. За 9 років навчання учні отримують базову середню освіту, а далі їх чекає старша 3-х річна профільна школа з двома групами профілів: академічними і професійними. При цьому в систему профільної старшої школи будуть включені заклади профтехосвіти, технікуми та коледжі, які готують молодшого спеціаліста.

Професійний профіль середньої освіти передбачає отримання при закінченні школи першої професії. А академічний – матиме за мету продовження освіти у вищих навчальних закладах. При цьому, 12-річна середня освіта дозволить скоротити на більшості спеціальностей навчання за освітнім рівнем бакалавра до 3-х років. Тобто загальна тривалість отримання середньої освіти плюс бакалаврат не зміниться і буде складати, як і зараз, 15 років.

Освітньою реформою запроваджується поняття освітньої послуги і це є базою для зміни філософії фінансування освіти. Таким чином, країна переходить від фінансування закладу освіти до оплати послуг із здобуття освіти особою. При цьому встановлюється рівноправність державних, комунальних і приватних закладів освіти в доступі до бюджетного фінансування.

Автори законопроекту передбачили, що прийняття новий Закон “Про освіту” буде запроваджуватися поступово і послідовно, починаючи з 2018 року, і тому держава уникне одномоментних великих витрат.

За час після прийняття законопроекту у першому читанні до його тексту надійшло від народних депутатів понад 1700 пропозицій і поправок, які повинні за регламентом обговорюватися та доопрацьовуватися в ході підготовчої роботи щодо другого читання. Значна частина цих пропозицій була повністю або частково врахована у редакції документу, підготовленого до другого читання. Внаслідок цього вирішено більшість складних дискусійних питань, більш чітко сформульовано норми Закону, усунено колізії між окремими статтями. Над цим довгий час працювала велика група фахівців у спеціально створеній робочій групі парламенту. Значна роль у якісній підготовці законопроекту по праву належить Лілії Гриневич, Міністру освіти і науки України, яка делегована в Уряд від однієї з найчисельніших фракцій в парламенті – фракції Народного Фронту.

Цей процес успішно завершений вже в перший сесійний день осінньої сесії парламенту, що розпочав щойно свою роботу після літніх канікул. Проте, як вже у нас стало традицією, в ході засідання не обійшлося без гострих дискусій і подекуди надмірної емоційності окремих колег – депутатів, що було викликано положеннями законопроекту про 12-річний термін середньої освіти, про мови освіти, обов’язковість атестації вчителів тощо. Проте 255 народних депутатів проголосували за рішення ухвалити новий Закон “Про освіту” в другому читанні і в цілому.

Говорити про цей Закон, як кажуть у двох словах, неможливо і було б не правильним. Його треба усім зацікавленим в країні досконало вивчити після введення у дію. А головне, і це вже завдання в першу чергу Уряду країни, Міністерства освіти і науки та місцевих органів влади, послідовно і в повному обсязі забезпечити виконання усіх його положень повністю і своєчасно.

Адже цей Закон покликаний для учнів середньої школи настійливо сприяти глибокому оволодінню такими ключовими компетентностями, як математична, загальнокультурна, екологічна, економічна, навичками підприємництва, інноваційності тощо.

А щодо вчителів, то він закладає нову систему мотивацій та шляхів підвищення кваліфікації, а також систему добровільної зовнішньої незалежної сертифікації. Настає час, коли педагоги повинні бути свідомо налаштовані на проходження незалежної перевірки на володіння предметом, уміння спілкуватися з дітьми та використання сучасних методик навчання. Тільки це дає їм моральне право вважати себе справжнім вчителем і отримувати за це достойну високу винагороду.

На сторожі досягнення очікуваних високих результатів розпочатої реформи буде стояти новостворена, згідно з новим Законом “Про освіту”, Державна служба якості освіти. Щоправда головною метою діяльності цієї служби будуть не санкції, а рекомендації.

Дуже важливим у новому Законі є положення, що кожен навчальний заклад систематично мусить оприлюднювати інформацію про надходження коштів з усіх джерел, їх призначення та витрачання. Батьки і учні завдяки цьому зможуть володіти конкретними даними про те скільки і на що витрачає кошти держава, куди і на що використовуються благодійні внески тощо.

Загалом новий закон містить багато новацій не тільки в системі загальної середньої освіти, а і на усіх інших рівнях від дошкільної освіти, до вищої, а також щодо освіти дорослих.