Тінисті шлейфи закарпатського тенісу

Відбулися збори активу Закарпатської обласної федерації тенісу. На зібранні було підбито підсумки роботи організації за рік, зокрема в дитячо-юнацькому спорті.

 

Із невеликою доповіддю виступив президент федерації Володимир Алексій.  За його ж словами, за невеликий період діяльності «Бог зна чого не досягли, але зрушення є». Так, в області є когорта як перспективних, так і вже зрілих спортсменів, які неодноразово на змаганнях високого рангу доводили свою тенісну міць. Це, зокрема, Тетяна Дичка, Олександр Дупин, Анастасія Самолова, яка нещодавно виконала норматив кандидата в майстри спорту, Наталія Бобаль та інші. Прозвучала інформація, що в краї функціонують (більшою чи меншою мірою) понад 70 кортів, а підготовку дітей на рівні спортивних шкіл здійснюють в Ужгороді, Тячеві, Берегівському та Хустському районах.

Зрештою, на зборах кращим активістам, тренерам від Федерації тенісу України та Закарпатського обласного відділення НОК України було вручено відповідно грамоти та цінні подарунки за активну участь у розвитку тенісу в області.

Воднораз зібрання показало, що в самій федерації поки немає достатньої єдності. На думку окремих фахівців, серед основних причини і такі: «бажання більше працювати на себе ніж на команду» та «тургенівська проблема батьків і дітей», зокрема старшого за роками керівництва федерації та молодших за віком тренерів, активістів. Ось і на зборах відомий у минулому тенісист, багаторазовий чемпіон України Степан Сербайло висловив невдоволення, що федерація гальмує його ідею щодо створення тенісного клубу в Ужгороді. Його підтримали окремі з дитячих тренерів. Утім керівництво федерації, насамперед в особі В.Алексія та його фактично заступника, виконавчого директора І.Гулянича, відкинула ці звинувачення й запевнила в підтримці, якщо це буде в силах самої організації.

«Градус» зібрання дещо понизив представник управління молоді та спорту Закарпатської облдержадміністрації  Олег Муртазін, який зазначив, що добре, коли дискусії, хай і гарячі, ведуться всередині організації. Головне, щоб вони не виходили назовні в небажаному світлі та призвели до конструктивного результату. Його, переконаний, чекатиме і спортивна громадськість краю. Адже здобутки й традиції в закарпатському тенісі настільки великі, що зберегти, а більшість із них фактично відродити – давно вже на часі.

Джерело