На Міжгірщині в Національному природному парку «Синевир» взялись за реставрацію музею лісосплаву

Унікальний об’єкт, що наочно демонстрував, як у давнину місцеві сплавляли ліс, у 98-му зруйнувала повінь. Міністерство екології та природних ресурсів виділило 16 млн.грн. на відновлювальні роботи.

 

Зараз професія бокорашів вже відійшла в минуле. Та колись займатись сплавом лісу було справою прибутковою. Це означало бути сильним та головне – відважним, адже, вирушаючи у далеку подорож, люди ризикували своїм життям.

У довжину бокор міг досягати до двохсот, а то і трьохсот метрів, залежно від довжини стовбура самого дерева, з якого був зроблений. Акулюмувала велику кількість води – гребля, поруч стояли ворота, відкриваючи які можна було спустити великий об’єм води.

Зараз Чорна ріка вже не така глибока та широка як у давні часи. Та колись вона була головною транспортною артерією для місцевих. Нею сплавляли ліс на далекі відстані. А останній бокор тут спустили 1962 –му. У пам’ять про працьовитих горян на Чорній ріці вирішили побудували музей лісосплаву. Та у 1998 році його зруйнувала потужна повінь.

Вода знесла греблю разом із частиною експонатів, що зберігались в невеликій будівлі. Багато чого вдалось врятувати, а от сама греблю не встояла. Зараз експозицію зі старовинних речей можна побачити в одному з дерев’яних приміщень.

Частина експонатів – лише макети, а тому зроблені не в натуральну величину. Усі ці речі, пов’язані з життям та працею лісорубів та бокорашів. Є тут і чимало світлин, репортажні знімки зі сплавів, завдяки яким можна скласти уявлення про цю давню професію. Також тут можна побачити і деталі одягу, який носили у ті часи. Неподалік приміщення з експонатами стоїть колиба, цей експонат музею лісосплаву зроблений вже у патрульну величину. Такі колиби будували переважно на ділянках, де проводили заготівлю лісу.

Цікаво, що бокораші були одночасно і лісорубами, і тими, хто в’язав бокори. А от щоб готувати їжу вони наймали працівника. Кожен експонат музею – частинка історії Міжгірщини. А тому, відновити весь комплекс музею стало справою честі. Після кількох невдалих спроб нарешті з’явивилася реальна можливість це зробити. Міністерство екології та природних ресурсів виділило перший транш у розмірі 16 млн. грн на будівництв об’єкту. Зараз тут розпочались підготовчі роботи.

Зараз тих, хто займався важкою справою – сплавом лісу вже не залишилось. Останній бокораш помер торік у віці 95-ти років. Втім, про працю працелюбних горян завдяки відновленому музею нащадки пам’ятатимуть.