Упущені шанси Ужгородського національного університету

Реформатори переконують в переломних змінах у вищій освіті. Провали і круте піке галузі затушовують мантрою про автономію вишів. Насправді псевдо-автономізація веде освітню систему до атомізації, розпаду. Міністерські клерки тісно поєднані з університетськими можновладцями круговою порукою, в проблемним ситуаціях займаються окозамиленням і відписками. Загальні тенденції конкретизуємо локальним типажем. У кожному виші впізнають подібне.

 

Хто відповідає?

Ужгородський національний університет належить до найбільших “тіньових економік” Закарпатської області. Верхівка вишу постійно фігурує в кримінальних провадженнях, колекція зловживань вражає.

Від 2005 року найбагатше кланове угрупування краю (партійна легенда – “Єдиний Центр”) управляло університетом і довело до зубожіння. Отож у травні 2012-го міністерство освіти і науки змінило керівника. Виш динамічно відновлювався, та в лютому 2014-го знову став здобиччю клану.

Промовистий факт: якщо виш у травні 2012 року на боргове дно тягли 12 мільйонів гривень, то в лютому 2014-го, на час повторного захоплення кланом університету (механізм і кошторис дійства відомі), на рахунку було 18 мільйонів гривень. За тодішнім курсом 1 долар США дорівнював 8 гривням. Загарбників вразило те, як у стислі терміни в державній установі акумулювали 30 мільйонів гривень, покрили борги (12 мільйонів) й накопичили значно більшу суму (18 мільйонів) для розвитку.

До того ж, у травні 2012 – лютому 2014 років через суди повернуто значну частину майна, раніше розкраденого за різними схемами.

Нові ставленики відігралися на попередниках розвінчуваннями міфічних розкрадань при встановленні енергоощадних вікон у гуртожитках, модульних котелень і т. п., що закінчилися пшиком. Натомість наприкінці 2014-го самі впали в яму, яку копали для інших. Мовиться не про резонансну антикорупційну люстрацію одного з проректорів з участю “Правого сектора”, а про задокументовану крадіжку кількасот тисяч гривень на ремонті спортивного залу.

Для Національного антикорупційного бюро ця детективна пригода є дитячим щебетанням. Вал таких пригод наростає сніговою кулею. Це наслідок жадібності без гальм окупаційно-кланових призначенців.

При цьому ректор-голова обласної партійної організації соромиться патрона. На сайті вишу 28 вересня 2017 року розмістили репортаж “УжНУ до опалювального сезону готовий”. Написали мимохідь: “Крім цих питань, на засіданні Вченої ради погодили склад наглядової ради УжНУ”. Все, без прізвищ. Виявилося, що там засідає головний партійний вождь із клієнтелою. Де вдячні звернення, листи, підписи? Легітимність наглядачів під сумнівом.

Ступінь деградації

Погляньмо на паперові “звіти ректора Смоланки В.І.” за 2014-2017 роки. Фактично бачимо річні статистичні довідники на відповідно 92, 87, 98, 132 сторінок. Це типовий взірець академічної недоброчесності (справжніх авторів ніде не зазначено), викидання коштів на вітер (останній звіт приватна фірма надрукувала за 37 тисяч гривень), а головне – безсоромного привласнення чужих здобутків. Адже виходить, що багатогранна діяльність усього колективу університету немислима без “геніального керівництва” – як за тоталітаризму.

Сам же ректор не написав і рядка про свій внесок й управлінські здобутки. Міг би признатися в маніпулюванні некоректно підібраними цифрами. Кожну вступну кампанію проголошував переможною, аж тут одну з них (2015-го) визнав провальною. До тих звітів нема довіри через тенденційність, чисельні описки, потребу незалежної перевірки даних.

Що скаже ректор про свої успіхи? Як університет став партійно-клановою годівничкою. Саме – годівничкою, бо надії на електоральну віддачу поховано восени 2015-го, коли на місцевих виборах “Єдиний Центр” оглушливо програв у гуртожитках, а ректор – в окрузі за місцем проживання. Надуманий бренд “всесвітньо відомого” суперечив реальному образу носія. Яка відомість? За індексом цитувань наукових праць відстає від найкращого показника в університеті аж у 30 разів! У найцитованішої статті (дві третини посилань) 5 співавторів. Хто справжній автор, а хто дописався?

Згідно з деклараціями, доходи ректора щороку стрімко зростають. З огляду на їхню структуру йдеться не про вченого і педагога, а приватного підприємця, що зрідка відвідує високооплачувану державою роботу й уникає розмов, скільки виписав премій собі, родичам і помічницям, скільки отримав коштів за відрядження, решту забаганок.

Деградацію вишу відзначили всі повноважні перевірки 2016-2017 років. У вересні 2016-го Державна інспекція навчальних закладів України встановила, що “управлінська діяльність ДВНЗ “Ужгородський національний університет” потребує значного вдосконалення”. Віз і досі там. Проректорів мали замінити через некомпетентність, але залишили.

Обсяги торгів нескладно передбачити. За рік, 18 жовтня 2017-го, у виш здійснив благодійний візит сам голова Державної інспекції, що неждано за покликом душі приїхав похвалити “прекрасного ректора”. Над гонорарами екс-міністра освіти і науки за втішання ректором глузують, відколи забув задекларувати набутий шмат ужгородської землі.

Беззаконня

По суті, університет став приватною власністю, небом подарованим для збагачення. Про безлад і беззаконня в місцевих медіа написано чимало. Окрема тема – цензура і приховування інформації. Якщо зібрати тематичні публікації, то вийде солідний гросбух про поєднання корисливості та обману. 

Внаслідок останньої відмови проректора Рогача в надані публічної інформації, на очільників вишу чекає чергове кримінальне провадження.

Деталі: Громадськість та ЗМІ поскаржилися Москалю Г.Г. та правоохоронцям на предмет неправомірних дій керівництва УжНУ

У листопаді 2016 року очільник затіяв реорганізацію факультетів, підмінивши дані про здобувачів вищої освіти. Незаконні дії викликали гучний спротив. Реорганізацію провели поза правовим полем. Рано чи пізно її скасують. Навіщо провели? Замінити неугодного декана родичем ректора! Уся затія. На ряді факультетів менше здобувачів освіти, проте їх не реорганізували, мабуть, через брак родичів чи заможних клієнтів.

Викликає гомеричний сміх утаємничене протягування на комерційній основі через голосування на вченій раді певних осіб на посади керівників підрозділів. Коло фальшувальників результатів настільки вузьке, що докори сумління неодмінно ведуть до сповідальних признань.

Якість освітніх послуг

Як продукт спільної праці викладачів і студентів, якість надання освітніх послуг належить до головних критеріїв у житті вишу. Як цьому приділено увагу в Ужгородському університеті промовляє розподіл премій за 2017 рік. Загальна сума – 6,4 мільйона гривень, з якої науково-педагогічні працівники (усіх 1,5 тисячі: 1270 за основним місцем, 235 сумісників) отримали менше 19%, або тим, у кого трудова книжка у виші, могло припасти в середньому 79 гривень на місяць. У звітах не повідомляють, кого ж преміюють десятками тисяч гривень, чому сумісників і нових викладачів на постійній основі щороку оформляють із тривалим запізненням. Не додавши одним, злегка преміюють інших?

Провальним стало запровадження внутрішнього рейтингу науково-педагогічних працівників. Причина – адміністративне коригування його результатів. Тому рейтинг ігнорують дві третини викладачів. Бутафорним є преміювання за наукові статті з високим імпакт-фактором. На всіх виділили аж 128 тисяч гривень. Оскільки претендентів забагато, то зайвих відсіяли: не з тої кафедри, не там друкувався…

Сумна констатація. Річні видатки на наукові дослідження настільки мізерні, що в абсолютних цифрах дорівнюють сумі виплачених премій (6,5 мільйонів гривень). Найкраще фінансуються видатки на утримання проректора з наукової роботи. Скорочення половини з наявних шести проректорів, з яких мінімальним вимогам компетентності відповідає максимум один, дозволило б заощадити мільйони гривень для втілення наукових тем, зокрема чомусь безоплатних кафедральних (усіх 103).

Тривожним є викличне недотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності на ряді спеціальностей. Їх зростанням очільники тішаться, хоч пропонують порожні обгортки з недобросовісною рекламою на кшалт: ця спеціальність забезпечить людське безсмертя. Є факультети, де втричі зменшився набір, зате вдвічі зросла чисельність спеціальностей.

На левовій частині спеціальностей бакалаврату (усіх 67) денного відділення набираються малокомплектні групи (менше 10 студентів), де навчають умовно. Освітні послуги надаються не в повному обсязі, належне число занять скорочено пропорційно зарахованим (один студент – 10%, п`ять – 50%…), що повністю оплачують навчання. Студенти денної форми вимушені вчитись, як заочники.

У 2016-2017 навчальному році якість освітнього процесу відстежили проведенням 119 ректорських контрольних робіт. У звіті не зазначено, на скількох із них побував ректор. Ніколи, є цікавіші теми.

Індуси

Він каже про рекордний загал студентів – 14,7 тисячі в грудні 2017-го. Проте за два роки (2016, 2017) студентів бакалаврату зменшилося на 400 осіб. Приріст забезпечили 1,1 тисячі “індусів” – іноземці, де домінують прибулі з Індії. Це майже 1% населення Ужгорода. Місцевий університет їх вабить доступною вартістю корупційних послуг. У цьому контексті показова загибель індійського громадянина у басейні вишу в квітні 2017-го.

Реально здатні чесно навчатися 10% іноземців. Керівництво вдалося до легкої наживи, консервуючи низьку якість освітніх послуг і завдаючи непоправної шкоди з багатьох точок зору.

У гонитві за “індусами” підірвано репутацію університету, що веде до недобору значно освіченіших випускників загальноосвітніх шкіл Закарпаття. Вони воліють вчитися за межами краю, де адекватний менеджмент. Неподалік, у невеликому Пряшівському університеті (Словаччина), студіює стільки закарпатців, скільки “індусів” зачислили в Ужгородський.

Рейтинги

Коли планку опущено в усіх напрямках, викликає здивування високе місце закладу в деяких національних рейтингах. Там переважає комерція, а неправдиві дані не перевіряють. Керівництво радіє, що виш консолідовано записали у двадцятку кращих. Коли ж ідеться про об`єктивні критерії, то Ужгородський університет падає вниз аж до 80-ї сходинки. У світові рейтинги (тисячу кращих), звісно, не потрапляє.

Відкинемо любі керівному оку напівправдиві рейтинги. Погляньмо на інші. У 2017 році в Україні за індексом прозорості антикорупційної політики Ужгородський університет фінішував 42-45-им, разом із Мукачівським (однакові показники), за науковометричним “Webometrics Ranking of World Universities” – 42-им, за результатами вступної кампанії – 64-й (середній бал сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання зарахованих на навчання коштом держави) і 80-й (…зарахованих на контрактну форму).

В умовах “індусизації” Ужгородського університету щоразу більше випускників закарпатських шкіл здобувають вищу освіту в сусідніх регіонах і країнах. Чому? Незручно нагадувати про гучні скандали із поселенням у гуртожитки, запізнілою видачею дипломів бакалаврів і магістрів…

“Мертві душі”

Управлінська практика, зокрема кадрова політика, заснована на корупційно-позашлюбних зв`язках. Як влучно підмітив відомий у краї політик, нині вишем управляють куртизанки. Оплата і доплата у них, дай Боже.  Поточний стан справ пояснюють мовою жестів: імітують шелестіння купюр і показують двома пальцями букву “V” з латинського алфавіту в горизонтальному положенні. Означає не “вікторію” (перемогу), а розставлені ноги.

Знання студентів нерідко оцінюють члени родини на засадах взаємозаміни. Викладач може махнути за кордон, делегувавши мамі прийняти іспит замість нього. Студенти в шоці, тітку вперше бачать… Якось солідні мужі викрили неподобство, очільник вишу зімітував глибоку стурбованість. Опісля екзаменатор надав неімущим невеличку знижку… Подібних фактів достатньо. Що з того? Писати в скриньку довіри? Хто зреагує? Ректор не такий же? Скаржитися помічниці чи секретарці?..

Значну частину фонду оплати праці з апетитом з`їдають “мертві душі”, яких десятки в усіх категоріях працівників: адміністративно-обслуговуючий, учбово-допоміжний, навчально-педагогічний. Зокрема, щоби тримали “дах”, оформляють за сумісництвом різних начальничків. Завідувач однієї кафедри безуспішно протягом навчального року пробував побачити аж 6 викладачів, які справно отримувати зарплату, але зовсім не виконували навчально-педагогічного навантаження. За ними числилися дисципліни, які вони не проводили, а належних навчально-методичних комплексів не існувало в природі.

Нерідко свавіллю нема меж. Суди нині розглядають ряд порушень трудового законодавства в університеті. У серпні 2017-го за позовом Управління Держпраці у Закарпатській області суд визнав ректора винним у системних порушеннях вимог законодавства про працю. Добре, що виш не закрили за злісне нехтування технікою безпеки, бо первісні приписи були вельми суворими.

Фінанси і майно

Найбільше публікацій місцевих медіа стосуються махінації. Конкретні епізоди описало й Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в червні 2017 року в утаємниченому нині акті ревізії фінансово-господарської діяльності вишу за три роки. Ведеться слідство.

Прикро, що розпіарені працівники офісу Держаудитслужби в Закарпатській області нахабно приховали акт ревізії УжНУ, посилаючись на те, що працівники Нацполіції долучили його до кримінальної справи, відкритої три роки тому. В цьому контексті на в.о. керівника ДАС краю очікує кримінальне провадження в частині перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Сумним видовищем є чисельні приклади безгосподарності керівництва вишу. Нищаться і щезають будівлі під виглядом застарілих. До речі, за потурання Міністерства освіти і науки, яке, закріплюючи державне майно за вишем у новому наказі, дивовижним чином не помічає пропажу кількох будівель, що фігурували в попередньому. А де новобудови?

У звіті за 2017 рік “чітко визначено місію УжНУ як дослідницько-інноваційного університету”. Пройдімося містом і подивімося на обшарпані стіни гуртожитків, спорткомплексу тощо, занедбані прилеглі ділянки. От і всі інновації.

Справедливість

Відзначене – лише штрихи наростаючих проблем. Їх можна додати і деталізувати. Імітація та симуляція – альфа й омега дій поточного керівництва. Йому до снаги збирати підписи проти попередників як у лютому 2014-го чи листопаді 2015-го, замовляти неугодних… Це безповоротна дорога у прірву. Натомість жодної проривної ідеї…

На часі технократичні зміни, якісне оновлення українських університетів, не лиш Ужгородського. Допоки будуть розкрадатися і марнуватися наявні ресурси, притому немалі?

Розпочати слід з аудиторій та лабораторій, а не з кабінетиків для помічниць. Це неможливо без справедливих рішень. На початку змінити на всіх щаблях діюче тоталітарне управління вишем, з концентрацію безконтрольної влади однією особою. Про це фахівцями вже роками багато мовиться. При цьому слід чітко розділити адміністративні функції від представницьких і т. п. Яка логіка утримання в ректорах і проректорах осіб з надлишковою кваліфікацією?

Потрібно нарешті запровадити в департизованих університетах демократичну систему стримувань і противаг, розподілу влади. Інакше шелестіння купюр і розставлені ноги невдовзі перетворять українські виші на сумне руйновище.